Оксана Дяків. «Альгометрія» Ірини Вікирчак: що болить найбільше (Рецензія)

 

     Поетична збірка Ірини Вікирчак «Альгометрія» про передчуття великого болю, його осмислення, проживання і трансформацію за допомогою текстів та часу.  Назва книжки запозичена з назви космічного експерименту, в результаті якого виявилося, що на планеті Земля людина відчуває біль значно гостріше, ніж у космосі. Збірка вийшла у видавництві «Парасоля» в 2021 році. Крім цього видання, в поетки і культуртрегерки є три поетичні збірки: «Розмова з ангелом» (2005), українсько-німецька збірка  у  колаборації з Міленою Фіндайз «Потяг часу: Чернівці – Прага – Відень» (2011) та україно-польське видання «Листи з Калькутти» (2024). Між усіма книжками простежується паралель: постійні творчі шукання та ословлення того, що насправді «найбільше болить».

           Авторка послідовно вибудовує модель поетичного світу, що увібрала в себе життєвий досвід, поетичне кредо, світоглядні та моральні засади творчості. Поезія Ірини Вікирчак існує як продумано структурована і завершена цілісність.

           Композиційно «Альгометрія» складається з трьох розділів-циклів: «Альгометрія», «Антропологія» та «Амнезія», містить передмову Галини Крук та авторську післямову. У передмові Галина зауважує: «І в цьому, як на мене, криється основна сила цієї книжки – в ключовому моменті відкриття очей, у внутрішній метаморфозі, коли твоя болісна вразливість і відкритість перетворюється на силу бачити і говорити від імені свого болю та болю інших, рости, переростати, давати можливість рости іншим».

     Основоположний структурний принцип «Альгометрії» є таким, що відповідає постмодерному напрямку. Водночас домінантами, що організовують образно-поетичну структуру збірки, виступають емпатія, «пошук творчої свободи та осмислення непростого досвіду життя на планеті Земля – спільного і водночас унікального для всіх нас».

Авторка творить у жанрі верлібру, лише юнацька книга «Розмова з ангелом» характеризується силабо-тонічним, римованим віршуванням. На мою думку, перехід Іриною Вікирчак від традиційних римованих віршів до архітектоніки вільного вірша обумовлений творчим зростанням авторки, набуттям життєвого і творчого досвіду і, мабуть, своєрідною зміною поглядів на поетичне мистецтво.

 «Альгометрія» містить часто сюжетні верлібри. Це – не просто нанизування емоцій, почуттів, думок, вражень. Це – поетичні мініатюри-розповіді про історії з життя. Тобто про реальне життя таким, як воно є, часто болісним, – крізь призму пильного і гіперемпатичного авторського світобачення, а не холодного погляду відстороненого і відчуженого спостерігача. Багатопластовість верлібрів досягається також за рахунок використання поетичних засобів.

 Цікава метафоричність мови збірки як мистецтво образних асоціацій. Наприклад, у вірші «захід над Цецино» (Цецино – найвища гора Чернівецької височини, розташована на західній околиці Чернівців) читаємо:

***

захід над Цецино ситцевий, рифлений і глевкий –

плавно проміння над містом сиплеться

дай мені руку, птахо, на тобі серце, рибо

сон мій пролазить крізь дірки ситові

ситцеві хмари у вічі дивляться

стань моїми зіницями

глейкою душею

сонце

Виразним є звукопис (алітерація), наприклад,  у вірші «Houston, we have a poem»  («Г’юстоне, у нас поема»): «віщі сни/ дежавю, дежа-лю, дирижаблі століть, капсули часу/ де небо і пекло – одне і те ж».

Цікавою є синонімія, як наприклад, у вірші «Вегетаріанка»:

отак і ходимо містом

отарою

зграєю

стадом

 

тренуємо

поведінкові механізми

дихаємо синхронно

пестимо шку(і)ру

собі навзаєм

 Часто у ліриці пані Ірини спостерігаємо таку стилістичну фігуру, як алюзія (натяк) на відомих персонажів літератури попередніх епох.

Зустрічаємо у віршах алюзії на античну міфологію: це – герої Прометей, Одіссей (чиї імена винесені в заголовки віршів першого розділу «Альгометрія»), а також мідасовий дотик у поезії «мурахи», божок-вагітан у вірші «slow motion». Авторка звертається і до фольклорних образів-символіки наприклад, у вірші «узріти»:

…аж поки у темряві зоряній,

з темного боку Землі, там де ніч

хтось в Карпатах для тебе запалить

блідо-жовтий вогонь-горицвіт

 

спиниться час і на мить

скажеш собі, затнувшись:

 

молитися – це обійматися з Богом

 Цікавими є, наприклад,  алюзії на біблійні тексти у віршах Ірини Вікирчак, зокрема: у поезії «навиворіт» – «сорок років пустельних»; у «часі ангелів» – алюзія на біблійне створення світу Богом; у «блукачі» – Агасфер, Блудний Син; у таких верлібрах, як: «скриня» – «хтось комусь Агасфер/ хтось комусь Симеон»; «проба на віру» – «авраамів кинджал / мойсеїв вогонь / проба на віру»; у вірші «мурахи»:

кажуть завмерти, не рухатись

не борсатися і чекати на порятунок

рано чи пізно і так навчишся в святого Петра

ходити як Бог

по тому, чия густина, здавалося б

не здатна тебе втримати

 У текстах зустрічаються виразні авторські неологізми. Так, у вірші «Houston, we have a poem» натрапляємо на новотвір «зблизнячена»: «душе моя зблизнячена / друге моє крило». А у поезії «прикипіти» читаємо:

один шрам на двох

сіамські близнюки

не розділиш більше

 

хіба напівпомерти обом

біда

 Таким чином, лише доторкнувшись побіжно до яскравої палітри поетичних засобів у ліриці Ірини Вікирчак, маю зазначити, що вона змушує уважного читача заглиблюватись у ці непрості, багатопланові постмодернові поетичні тексти, які вільні від гучних вигуків чи гнівних гірких осуджень.

 У книжці простежується прагнення авторки філософічно поєднати, взаємодоповнити істини, які можуть бути часом і полярно протилежні, як життя і смерть, муки народження і трагедія загибелі, радість і смуток, зустріч і розлука, «біль вечірніх новин» і світанок надії, віра в Бога і безбожжя (у віршах «на рукаві»); «slow motion», «амнезія», «хронічна гіперемпатія», «на «Ви» з Богом» та інших верлібрах.

 Віршований доробок пані Ірини розглядаємо як цілісну структуру, а також аналізуємо в контексті естетики екзистенціалізму. Особистість – як найвища цінність світу; у збірці «Альгометрія» важлива філософія існування людини, а також і всього живого, сущого на Землі.

Варто додати, що збірка «Альгометрія» за підсумками роботи журі літературного конкурсу «Нагорода Фонду Петра і Лесі Ковалевих» минулого 2023 року отримала премію у категорії «Поезія». Двомовна (українсько-польська) збірка «Альгометрія» також вийшла у світ у 2022 році у Польщі у видавництві «Аустерія», переклад польською мовою віршів Ірини Вікирчак – Анети Камінської.

Оксана Дяків, українська поетеса, письменниця, редакторка Заліщицької газети "Колос" (2001-2022), членкиня Національної спілки журналістів України та Наукового товариства імені Шевченка,  Заслужений журналіст України, бібліограф Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки