Ольга СЕРЕДЮК: "Андрей Шептицький - прозірливий очільник Церкви"

 Нинішній 2020 рік в Україні оголошений Роком Андрея Шептицького. Хто така ця постать в україн­ській історії? Митрополит греко-католицької церкви, що став духовним провід­ни­ком українців, завзятий борець з неправдою, гума­ніст, він потужно боровся з несправедливістю, що знаходило відгомін серед простих людей і чесних пастирів краю.

Загальнонаціональні заслуги Андрея Шептиць­кого перед українським народом визнавала Україн­ська Центральна Рада, яка, стоячи, зустрічала йо­го після звільнення з цар­ської неволі 1917 року ви­гуками: «Хай живе Князь Україн­сь­кої Церкви!», а Ми­хайло Гру­шев­­ський нази­вав ми­­тр­о­полита Великим українцем. Відомий історик Сергій Єфремов порівню­вав при­бут­тя Андрея Ше­птицького після заслання до столиці України із в’їз­дом Богдана Хмельниць­кого до Києва після перших перемог українського козацтва над польською шляхтою і наго­лошував, що поява митро­по­лита в залі засідань пар­ламенту набирає символіч­ного значення перемоги правди над неправдою, волі над неволею. І це в тому залі, де постійно клялися у вірності російській державі, випрошуючи для українців лише культурно-націона­льну автономію.

Андрей Шептицький накреслив свій план україн­ського державного будів­ниц­тва: «Якщо Україна хоче жити вільним життям, то му­сить обов’язково відо­кре­­митись від Москви. Вона мусить стати незалежною державою, шукати собі союзників між іншими віль­ними народами і держава­ми, які підтримали б її слушні вимоги та допомог­ли б у боротьбі проти московської агресії».

Нема сумніву, що такий заклик не міг сподобатися іде­ологам відродження «еди­­ной и неделимой Рос­сии». Тому й пересліду­ва­ли більшовицькі комісари Митро­­полита Андрея Шеп­ти­ць­кого, оцінюючи його вплив на піднесення патріотизму українців.

Прозірливий очільник греко-католицької церкви, Митрополит передбачав, виступаючи перед львів­ським духовенством, що для УГКЦ будуть страшні випробування у формі переслідування й арештів, а тому треба готуватися боронити Церкву.

Більшовицька влада, яка ще не мала ніяких юридичних прав розпоряд­жатися на зайнятій за зговором з Гітлером части­ні західноукраїнських зе­мель, але вже заарештову­вала, розстрілювала всіх їй неугодних, не поспі­шала вживати крайніх заходів до Митрополита через його величезний авторитет у Галичині. Митрополит Шеп­тиць­­кий завжди висту­пав від імені всього народу, а не лише гали­чан, вірив у його творчі сили, до кінця своїх днів не покидав чати на святому Юрі, переда­ю­чи й іншим дух незлам­ності та віру святу.

Ольга СЕРЕДЮК,

учитель української мови та літератури Заліщицької держгімназії