Книги про Голокост як дослідження трагедії єврейського народу

 

Голокост був систематичним, державним переслідуванням і вбивством шести мільйонів європейських євреїв нацистським режимом Німеччини та його союзниками й колабораціоністами. Голокост був триваючим процесом, що відбувався по всій Європі з 1933 по 1945 роки.

Ця трагедія єврейського народу відображена в книгах, які є у фондах Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки.

 Сандберг-Меснер, М. Світло крізь темряву/ М. Сандберг-Меснер. - Чернівці: «Місто», 2009. - 168 с.

 Це серія сімейних спогадів, де згадуються члени сім’ї, друзі, місця її дитинства. Авторка детально розповідає про Заліщики та Коломию.

Юність Міли Сандберг переповнена жахіттями війни і постійними окупаціями. Її спогади ґрунтуються на реальних підвалинах воєнного періоду, у якому відображається навмисне вбивство євреїв. Розповідаючи історії окремих членів родини та своїх найближчих друзів, вона проливає світло правди на ті інциденти і події, які ніколи не повинні забуватися жодним поколінням людства.

 

Кауфман, Л.Р., Метцер, Л. Схована дівчинка – правдива історія Голокосту/ Л.Р. Кауфман, Л. Метцер. – Чортків: «Гельсінська ініціатива - ХХІ», 2013. - 60 с.

 Книжку спогадів Лоли Рейн Кауфман, написану в у співавторстві з Луїзою Метцер, було спочатку видано у Нью-Йорку в 2010 році. В ній – бентежна історія порятунку восьмирічної дівчинки-єврейки  Лоли Рейн, однієї з небагатьох, хто вийшов живим з пекла чортківського гетто.

Дитина вижила  завдяки самопожертві української родини: Анни, Євстахія та Богдана Аксенчуків, котрі ризикуючи власним життям, впродовж 9 місяців переховували чотирьох по суті чужих для них людей. Поза сумнівом, то був істинний подвиг, продиктований почуттям людського милосердя та готовністю до самопожертви.

 

Метселаар, М., Ван дер Рол, Р. Урок історії – Анна Франк/ М. Метселаар, Р. Ван дер Рол.  – Амстердам: «Товариство «Анна Франк», 2009. - 96 с.

 З часу першої публікації щоденника Анни Франк у 1947 році цю книжку прочитали мільйони людей у всьому світі. Знову і знову нові покоління читачів щоденника отримують пронизливе враження про переслідування євреїв під час Другої світової війни.

Ця книжка переказує історію життя Анни Франк за допомогою багатьох сімейних фотографій та цитат з щоденника. Її біографія доповнена свідоцтвами людей, що пережили Голокост, та інформацією про той час, в який вона жила. Голокост – геноцид єврейського народу, який знищив шість мільйонів живих людей. Кожен з них був унікальною особистістю.

Історія Анни Франк є актуальною і досі. Дискримінація і расизм не зникли з кінцем Другої світової війни. Через її розповідь ми розуміємо цінність взаємної поваги, важливість прав людини.

 

Кузнєцов, А., Бабин Яр / Анатолій Кузнєцов. – Київ: «Саміт-Книга», 2009. - 352 с.

 Автор документального роману – А.В. Кузнєцов – народився та виріс у Києві, на Куренівці, неподалік від великого яру, назва якого свого часу була відома тільки місцевим мешканцям: Бабин Яр. Але в роки Другої світової війни, за один день, Бабин Яр став відомим усьому світу.  Кожного дня тут в 1941-1943 роках розстрілювали євреїв, українців та людей інших національностей…

Ця книга стала найголовнішою в житті автора й водночас — найвідомішою в ХХ столітті книгою про Київ. Її видали у понад 40 країнах світу. Публікація за кордоном повного "Бабиного Яру", наступні переклади багатьма мовами стали світовою сенсацією. А роман – однією з головних книг ХХ століття.

Келлі, М.Х. Бузкові дівчата. Роман. / Пер. З англійської В. Горбатька. – Київ.: Нора-Друк, 2017. – 544 с.

 

Кароліна Феррідей працює у Французькому консульстві у Нью-Йорку. Її життя кардинально змінюється, коли гітлерівська армія вторгається до Польщі у вересні 1939 року, а невдовзі у 1940 році окуповує Францію.

Польська дівчина Кася Кужмерик розуміє, що безтурботна молодість закінчилася, коли, після окупації Польщі нацистами, починає виконувати доручення підпільного руху опору. У напруженій атмосфері один хибний крок може мати згубні наслідки.

Для амбітної молодої німецької лікарки Герти Оберхойзер оголошення про роботу у перевиховному жіночому таборі здається квитком у нові професійні сфери. Але вона опиняється в пастці нацистського концтабору Равенсбрюк і стає однією з лікарів-злочинців, що робили досліди над живими людьми.

 

Підготувала Оксана Дяків

Ольга Фролової (Гринишин) та її роман «Осіка» (презентація книжки)

 

Директор Заліщицької МЦПБ:

Слава Ісусу Христу! Слава Україні!

Сьогодні ми зібралися, щоб знову поговорити про українську літературу та наших талановитих краян.

Будемо вперше презентувати роман Ольги Фролової «Осіка».

Ольга Фролова (з дому Гринишин) – уродженка м. Заліщики. Тут народилася та виросла. Сьогодні з нами – її батьки – Ярослав та Леся Гринишин, вчителі та друзі.

Хочу сказати про актуальність цієї книги для багатьох українців, які сьогодні перебувають за кордоном. Головна героїня роману, живучи в чужій країні, шукає сенс життя та істину. Однак повертається в Україну, щоб залікувати душевні рани.

Сьогодні багато з тих українців, які втікають від війни, усвідомлюють, що часто життя треба починати з чистого листка. І треба десь брати сили для цього.

Книга, про яку сьогодні говоримо, вийшла друком у 2023 році, вже після смерті авторки. Який шлях до написання роману пройшла Оля? Який шлях пройшла книга до свого виходу у світ? Про це нам розповість Ірина Вікирчак – ще одна талановита землячка, менеджерка культури та популяризаторка української літератури в світі. Пані Ірина буде спілкуватися з нами онлайн.

Також наша зустріч відбувається у змішаному форматі. Окрім тут присутніх людей, до нас приєднуються слухачі онлайн. Технічне забезпечення нашої зустрічі – Андрія Машери. Тож  запрошую приєднуватися до розмови, запитувати та ділитися враженнями від книги.

Модераторкою та ведучою нашої зустрічі буде бібліограф Заліщицької міської бібліотеки Оксана Дяків. Тож передаю їй слово...

Модераторка Оксана Дяків: Добрий день! Сьогодні ми презентуємо роман «Осіка» нашої землячки, випускниці Заліщицької державної гімназії Ольги Фролової (Гринишин).

У презентації твору бере участь:

Ірина Вікирчак, культуртрегерка, українська поетеса, перекладачка, продюсерка, директорка фестивалю «Meridian Czernowitz» (2010-2013), засновниця Міжнародного фестивалю оповідання «Intermezzo» в місті Вінниця, пані Ірина була кураторкою українських заходів в рамках міжнародних літературних фестивалів у різних країнах світу, зокрема Польщі, Німеччині, Нідерландах та інших. 

У 2019 році Ірина Вікирчак отримала пропозицію стати асистенткою польської нобелівської лауреатки Ольги Токарчук та переїхала до Вроцлава, де працювала на цій посаді два роки. Зараз проживає в Індії і продовжує свою діяльність як культурна менеджерка. Обов’язково треба додати, що Ірина Вікирчак – випускниця Заліщицької державної гімназії.

Отже, у 2023 році в «Антивидавництві» (м.Київ) побачив світ написаний у 2020 році роман Ольги Фролової (Гринишин) «Осіка». Книга вийшла за сприяння продюсерки Ірини Вікирчак (художниця видання Альона Лебедєва, редактор та дизайнер книжки Іван Кулінський).

Оля Гринишин була випускницею Заліщицької державної гімназії.

Запрошуємо до слова Василя Григоровича Дякова, вчителя основ здоров’я, історії та громадянської освіти Заліщицької державної гімназії, Заслуженого вчителя України, переможця Премії Global Teacher Prize Ukraine-2020.

(Виступ В.Г.Дякова і презентація про життя Ольги Гринишин. В.Г.Дяків зачитує вірш Олі Гринишин).  

 Модераторка:

Отже, як ми вже знаємо, у травні 2020 року Ольга Фролова (Гринишин)  закінчила працювати над рукописом дебютного роману з робочою назвою «Уроборос» і надіслала його батькові. Тож першим читачем книги був Ярослав Васильович.

У  той же час Оля хотіла опублікувати свій роман, тому звернулась у видавництво Жупанського, яке знаходиться у Київській області.

Оля Фролова (Гринишин) писала:

«Любе видавництво Жупанського, на жаль, я не знайшла на вашому сайті жодної інформації про те, чи розглядаєте ви на придатність до публікації рукописи. Сподіваюсь, вас зацікавить даний текст.

Автор: Ольга Фролова.

Назва: «Уроборос».

Жанр – Сучасна проза.

Сюжет: кумедна і бідова жіночка намагається вижити в еміграції (а заодно і знайти сенс життя та побороти усі мислимі суспільні лиха).

 Врешті-решт, химерні пригоди та екзистенційні шукання приводять її туди, звідки все почалося, – додому.

Читач знайде тут своєрідний сюжет і гумор, а при глибшому зануренні зможе випробувати власні переконання, вступити в гру із розумом героїні та оцінити експериментальну структуру сюжету, який безкінечно замикається у собі самому».

  Ольга Фролова далі пише до видавництва: «Щире спасибі за ваш час. Також дуже хочеться розцілувати всю вашу команду за те, чим ви займаєтеся. (Чесно, у мене з десяток ваших книг дома, чекаємо новинок). Всього вам – превсього найкращого.

З повагою, Оля».

 Таким чином, авторка мала намір опублікувати роман. 

І в 2023 році книжка, яку ми сьогодні презентуємо, побачила світ.

 Модераторка:

 Тож запрошуємо до презентації роману культурну менеджерку, продюсерку книжки  Ірину Вікирчак.

Пані Ірино, аналізуючи прочитаний роман «Осіка» Ольги Фролової (Гринишин), на мою думку, можна означити його як приклад жанрового поєднання (синергії жанрів). Це – сучасна молодіжна психологічно-філософська книга пригодницького характеру. Якщо звернутися до потрактування такої оцінки роману авторки, то:

 Як психологічний роман, «Осіка» – це видання, в якому авторка має за мету зображення й дослідження «внутрішнього стану людини», «найтонших порухів її душі».

Як роман філософський – це твір, в якому безпосередньо викладається світоглядна або етична позиція авторки.

Як пригодницький роман  – це роман, сюжет якого насичений незвичайними подіями й характеризується їхнім несподіваним поворотом, великою динамікою розгортання.

 – Що Ви думаєте з приводу жанрової класифікації роману, пані Ірино?

 Модераторка:

 Полотно розповіді в «Осіці» Ольги Фролової схоже на життєвий калейдоскоп, в якому події змінюються подекуди з блискавичною швидкістю.  

Головна героїня Осіка перебуває в пошуку життєвих сенсів. Вона – людина з непростим характером, освічена, мисляча. Її життя сповнене несподіваних зустрічей із різними людьми і подій, які приносять Осіці позитиви і водночас негативний досвід.

Але молода жінка не зупиняється, вона хоче зрозуміти сенси свого буття, взаємовідносини людини з Богом, стосунки в соціумі та багато іншого.

 Ось цитати з роману:

Осіка задумується про те, що треба «частіше заглядати у небо… Може, то наше справжнє дзеркало? Може, карма – не вигадка?» (С. 102).

Головна героїня стверджує: «Бозя так любить нас усіх, що дає нам повну свободу вибору, будь то залежність, збочення чи геноцид. Як чванливо з мого боку було не любити кожнісіньку живу істоту – відчайдушно, до смерті. Яка це самовпевненість – критикувати будь-що існуюче…» (С.161).

– Пані Ірино, які,  на Вашу думку, взаємовідносини Осіки з Богом, який її духовний світ?

 Головна героїня – різностороння людина. Осіка розбирається в науковій і художній літературі, політиці, жіночому боксі, футболі, астрології, медицині, проводить лекції з саморозвитку і не тільки це.

Наприклад, читаючи наукову працю професора Старрока, Осіка, транслює і свої думки, аналізує: «Пан Старрок просто ділиться своїми міркуваннями… Його пропозиція – забезпечити  стійкий мир у всьому світі, подолати бідність, безробіття, злочинність, соціальну нерівність, екологічні проблеми, реформувати освіту, словом, всі земляни мають об’єднатися і разом демократично керувати усеньким глобусом. Ні більше, ні менше.

Раніше це було неможливо, бо просунутіші уряди з презирством ставилися до режимів і устроїв нижчого ступеня і намагалися їх переробити під себе. Аж насправді їх треба було скерувати на більш здорову версію їхнього рівня і поволеньки штовхати до наступної стадії, не перескакуючи сходинок. Тоді все було б ідеально!» (С. 144).

 Водночас у творі Осіка аналізує питання самогубства, депресії.

Молода жінка через крадіжки потрапляє до в’язниці, вживає алкоголь, відчуває психологічні розлади. У її житті є біле і чорне, водночас воно не позбавлене тонів і напів тонів.

Головна героїня вміє кохати, розуміти інших, виживати, співпереживати братам нашим меншим.

Це підтверджує уривок з книжки – із розмови Осіки з Дейвом Старроком…

(Зачитується цитата з роману: С.190)

–  Пані Ірино, як,  на Вашу думку, головна героїня Осіка сприймає соціум? Чи вдається їй інтегруватися в нього в чужій країні – Таїланді?

 Модераторка:

 Роман пронизаний іронією та самоіронією, його настрій загалом позитивний, оптимістичний. Книжка захоплює стрімкістю розвитку сюжету, сучасною відвертою молодіжною мовою, водночас екзотикою Таїланду, острова Самуї, де розгортаються події, його мешканців та особливих звичаїв.

Цей постмодерний роман ідейно-тематично, композиційно та стилістично, звісно,  уособлює риси творчості авторки, водночас допомагає зрозуміти глибину її поглядів.

Тема книги – життя Осіки, яке наче відповідає відомому вислову Григорія Сковороди: «Світ ловив мене, та не спіймав». Темі роману відповідає також його лінійна композиція та реалістичність сюжету.

 – Пані Ірино, яка Ваша думка щодо композиції, стилістики, мови роману, його сюжетної побудови?

 Модераторка:

 Щодо персонажів твору, то можу відзначити нечисленну персоносферу роману. Це – Осіка Деві, професор Дейв Старрок (під іменем Джаганнатха, коли він подався в храм вивчати місцеву релігію), його дружина Світлана, прихильниця астрології, Джулі, так би мовити, місцева божевільна, старий англієць Ніл (власник кафе (забігайлівки) «У Ніла»), президентка храму Нью Пурушоттама Кшетра, матаджі (матінка) Шакунтала.

Така нечисленна кількість персонажів дозволяє сконцентрувати увагу читача саме на поглядах і переконаннях головної героїні в подачі авторки Ольги Фролової.

 – Як Ви охарактеризуєте роль персонажів роману для розуміння особистості головної героїні Осіки, пані Ірино?

 Модераторка:

 Осіка піднімає та намагається знайти відповіді на ключові питання сенсу та мети людського існування. Вона звертається в романі до питань життя та смерті, добра і зла, свободи і неволі, любові і ненависті, права вибору особистості та фатуму, кризових взаємовідносин людини і природи.

 Ось на підтвердження таких думок цитати з роману:

Професор Дейв Старрок, коханий Осіки, про любов до себе: «Любов до себе. Найвище вчення у Всесвіті… Любов до себе має бути сильнішою за смерть. Людина, яка любить себе до смерті й далі, не паскудитиме океани і атмосферу, бо для неї це все одно, що спати у засраній постелі й їсти з засраного столу. Людина, яка любить себе без меж, не лише не здатна розжертися до двох центнерів, але й поводитиметься як культурний споживач на всіх інших рівнях». (С.189).

Осіка мовить до слухачів лекцій із саморозвитку, які вона проводила: «Якщо ви винесете звідси бодай одну річ, то хай це буде наступне: брак любові до себе – корінь усіх кошмарів і катастроф. Глибока, свідома любов до себе – ключ до всіх дверей!» (С.198).

Ось як Осіка роздумує в лікарні в Україні: «Головне – полюбити себе. Як зумієш… Треба неодмінно розганяти свою любов в усіх напрямах, розганяти до швидкості світла, поки час не зупиниться, поки не розірве від перевантажень». (С.210).

 – Яка роль в романі, на Вашу думку, пані Ірино, відводиться поняттю і почуттю ЛЮБОВІ?

 Модераторка:

На мою думку, головна ідея твору – пізнання багатовимірності свого «Я», власної індивідуальності через пізнання навколишнього світу.

У книзі простежуються екзистенційні мотиви. Екзистенцію можна означити так: «я можу пізнати себе в межових ситуаціях, ситуаціях кризи».

 І тут постає питання: пізнання себе в кризових ситуаціях може призвести до самопізнання, а відповідно до виходу головної героїні Осіки на новий якісний позитивний рівень, або до поглиблення внутрішньої кризи її як особистості? У книжці постає багато питань, на які і головна героїня, і уважний читач шукають відповіді.

Оскільки головна героїня пізнає себе через світ, можна назвати книгу «Осіка» «Я – роман» або «Я – реальність».

– Пані Ірино, як Ви ставитеся до такої класифікації твору «Осіка» Ольги Фролової (Гринишин), як «Я – роман» або «Я – реальність»?

– На Вашу думку, пані Ірино, яку мету ставила авторка, пишучи цей твір? Як вона досягає поставленої мети?

 Модераторка:

§  Шановні учасники презентації, пропоную долучитися до розмови про роман «Осіка» Ольги Фролової (Гринишин)...

(Виступи вчителів-філологів із Заліщицької державної гімназії (директор Олександра Войчишин): Ольги Дорощук, Лариси Зими; директора художньої школи Іванни Андрійчук.)

§  Пропоную запитати про те, що вас цікавить щодо роману «Осіка» у культурної менеджерки, продюсерки книжки пані Ірини Вікирчак…  (Учасники презентації запитують).

 Модераторка:

 Роман «Осіка» нашої талановитої краянки Ольги Фролової (Гринишин) вартий уваги і зацікавленого прочитання. Адже це – книжка-новинка сучасної української літератури молодої авторки, яка небайдужа до людської особистості, до питань саморозвитку і самовдосконалення,  пошуків свого «Я».

На превеликий жаль, Олі Фролової (Гринишин) немає з нами. Але вона завжди буде в наших серцях – в серцях тих, хто знав її, цінував таланти, поважав і любив, – її рідних, друзів, однокласників, педагогів, усіх земляків. Оля буде у наших спогадах і молитвах.

Світла і вічна пам'ять… Царство Небесне Олі, де немає ні болю, ні смутку-печалі, а життя вічне!..

 Батьки хочуть звернутися до присутніх. Будь ласка, вам слово.

(В пам'ять про Олю ці книжки – спогад для вас, учасники презентації).

 Дякую всім за участь у презентації роману «Осіка» Ольги Фролової (Гринишин).

Презентація роману Ольги Фролової (Гринишин) «Осіка»

 

Модераторка:

 Слава Ісусу Христу! Слава Україні! Сьогодні ми презентуємо роман «Осіка» нашої землячки, випускниці Заліщицької державної гімназії Ольги Фролової (Гринишин).

У презентації твору бере участь:

Ірина Вікирчак, культуртрегерка, українська поетеса, перекладачка, продюсерка, директорка фестивалю «Meridian Czernowitz» (2010-2013), засновниця Міжнародного фестивалю оповідання «Intermezzo» в місті Вінниця, пані Ірина була кураторкою українських заходів в рамках міжнародних літературних фестивалів у різних країнах світу, зокрема Польщі, Німеччині, Нідерландах та інших. 

У 2019 році Ірина Вікирчак отримала пропозицію стати асистенткою польської нобелівської лауреатки Ольги Токарчук та переїхала до Вроцлава, де працювала на цій посаді два роки. Зараз проживає в Індії і продовжує свою діяльність як культурна менеджерка. Обов’язково треба додати, що Ірина Вікирчак – випускниця Заліщицької державної гімназії.

 Отже, у 2023 році в «Антивидавництві» (м.Київ) побачив світ написаний у 2020 році роман Ольги Фролової (Гринишин) «Осіка». Книга вийшла за сприяння продюсерки Ірини Вікирчак (художниця видання Альона Лебедєва, редактор та дизайнер книжки Іван Кулінський).

Оля Гринишин була випускницею Заліщицької державної гімназії.

 Запрошуємо до слова Василя Григоровича Дякова, вчителя основ здоров’я, історії та громадянської освіти Заліщицької державної гімназії, Заслуженого вчителя України, переможця Премії Global Teacher Prize Ukraine-2020.

(Виступ В.Г.Дякова і презентація про життя Ольги Гринишин. В.Г.Дяків зачитує вірш Олі Гринишин).  

Модераторка:

 Отже, як ми вже знаємо, у травні 2020 року Ольга Фролова (Гринишин)  закінчила працювати над рукописом дебютного роману з робочою назвою «Уроборос» і надіслала його батькові. Тож першим читачем книги був Ярослав Васильович.

У  той же час Оля хотіла опублікувати свій роман, тому звернулась у видавництво Жупанського, яке знаходиться у Київській області.

Оля Фролова (Гринишин) писала:

«Любе видавництво Жупанського, на жаль, я не знайшла на вашому сайті жодної інформації про те, чи розглядаєте ви на придатність до публікації рукописи. Сподіваюсь, вас зацікавить даний текст.

Автор: Ольга Фролова.

Назва: «Уроборос».

Жанр – Сучасна проза.

Сюжет: кумедна і бідова жіночка намагається вижити в еміграції (а заодно і знайти сенс життя та побороти усі мислимі суспільні лиха).

 Врешті-решт, химерні пригоди та екзистенційні шукання приводять її туди, звідки все почалося, – додому.

 Читач знайде тут своєрідний сюжет і гумор, а при глибшому зануренні зможе випробувати власні переконання, вступити в гру із розумом героїні та оцінити експериментальну структуру сюжету, який безкінечно замикається у собі самому».

 Ольга Фролова далі пише до видавництва: «Щире спасибі за ваш час. Також дуже хочеться розцілувати всю вашу команду за те, чим ви займаєтеся. (Чесно, у мене з десяток ваших книг дома, чекаємо новинок). Всього вам – превсього найкращого.

З повагою, Оля».

 Таким чином, авторка мала намір опублікувати роман. 

І в 2023 році книжка, яку ми сьогодні презентуємо, побачила світ.

  Модераторка:

 Тож запрошуємо до презентації роману культурну менеджерку, продюсерку книжки  Ірину Вікирчак.

Пані Ірино, аналізуючи прочитаний роман «Осіка» Ольги Фролової (Гринишин), на мою думку, можна означити його як приклад жанрового поєднання (синергії жанрів). Це – сучасна молодіжна психологічно-філософська книга пригодницького характеру. Якщо звернутися до потрактування такої оцінки роману авторки, то:

 Як психологічний роман, «Осіка» – це видання, в якому авторка має за мету зображення й дослідження «внутрішнього стану людини», «найтонших порухів її душі».

Як роман філософський – це твір, в якому безпосередньо викладається світоглядна або етична позиція авторки.

Як пригодницький роман  – це роман, сюжет якого насичений незвичайними подіями й характеризується їхнім несподіваним поворотом, великою динамікою розгортання.

 – Що Ви думаєте з приводу жанрової класифікації роману, пані Ірино?

Модераторка:

 Полотно розповіді в «Осіці» Ольги Фролової схоже на життєвий калейдоскоп, в якому події змінюються подекуди з блискавичною швидкістю.  

Головна героїня Осіка перебуває в пошуку життєвих сенсів. Вона – людина з непростим характером, освічена, мисляча. Її життя сповнене несподіваних зустрічей із різними людьми і подій, які приносять Осіці позитиви і водночас негативний досвід.

Але молода жінка не зупиняється, вона хоче зрозуміти сенси свого буття, взаємовідносини людини з Богом, стосунки в соціумі та багато іншого.

 Ось цитати з роману:

Осіка задумується про те, що треба «частіше заглядати у небо… Може, то наше справжнє дзеркало? Може, карма – не вигадка?» (С. 102).

Головна героїня стверджує: «Бозя так любить нас усіх, що дає нам повну свободу вибору, будь то залежність, збочення чи геноцид. Як чванливо з мого боку було не любити кожнісіньку живу істоту – відчайдушно, до смерті. Яка це самовпевненість – критикувати будь-що існуюче…» (С.161).

 –   Пані Ірино, які,  на Вашу думку, взаємовідносини Осіки з Богом, який її духовний світ?

 Головна героїня – різностороння людина. Осіка розбирається в науковій і художній літературі, політиці, жіночому боксі, футболі, астрології, медицині, проводить лекції з саморозвитку і не тільки це.

Наприклад, читаючи наукову працю професора Старрока, Осіка, транслює і свої думки, аналізує: «Пан Старрок просто ділиться своїми міркуваннями… Його пропозиція – забезпечити  стійкий мир у всьому світі, подолати бідність, безробіття, злочинність, соціальну нерівність, екологічні проблеми, реформувати освіту, словом, всі земляни мають об’єднатися і разом демократично керувати усеньким глобусом. Ні більше, ні менше.

Раніше це було неможливо, бо просунутіші уряди з презирством ставилися до режимів і устроїв нижчого ступеня і намагалися їх переробити під себе. Аж насправді їх треба було скерувати на більш здорову версію їхнього рівня і поволеньки штовхати до наступної стадії, не перескакуючи сходинок. Тоді все було б ідеально!» (С. 144).

 Водночас у творі Осіка аналізує питання самогубства, депресії.

Молода жінка через крадіжки потрапляє до в’язниці, вживає алкоголь, відчуває психологічні розлади. У її житті є біле і чорне, водночас воно не позбавлене тонів і напів тонів.

Головна героїня вміє кохати, розуміти інших, виживати, співпереживати братам нашим меншим.

Це підтверджує уривок з книжки – із розмови Осіки з Дейвом Старроком…

(Зачитується цитата з роману: С.190)

–  Пані Ірино, як,  на Вашу думку, головна героїня Осіка сприймає соціум? Чи вдається їй інтегруватися в нього в чужій країні – Таїланді?

 

Модераторка:

 Роман пронизаний іронією та самоіронією, його настрій загалом позитивний, оптимістичний. Книжка захоплює стрімкістю розвитку сюжету, сучасною відвертою молодіжною мовою, водночас екзотикою Таїланду, острова Самуї, де розгортаються події, його мешканців та особливих звичаїв.

Цей постмодерний роман ідейно-тематично, композиційно та стилістично, звісно,  уособлює риси творчості авторки, водночас допомагає зрозуміти глибину її поглядів.

Тема книги – життя Осіки, яке наче відповідає відомому вислову Григорія Сковороди: «Світ ловив мене, та не спіймав». Темі роману відповідає також його лінійна композиція та реалістичність сюжету.

 –     Пані Ірино, яка Ваша думка щодо композиції, стилістики, мови роману, його сюжетної побудови?

 Модераторка:

 Щодо персонажів твору, то можу відзначити нечисленну персоносферу роману. Це – Осіка Деві, професор Дейв Старрок (під іменем Джаганнатха, коли він подався в храм вивчати місцеву релігію), його дружина Світлана, прихильниця астрології, Джулі, так би мовити, місцева божевільна, старий англієць Ніл (власник кафе (забігайлівки) «У Ніла»), президентка храму Нью Пурушоттама Кшетра, матаджі (матінка) Шакунтала.

Така нечисленна кількість персонажів дозволяє сконцентрувати увагу читача саме на поглядах і переконаннях головної героїні в подачі авторки Ольги Фролової.

 –  Як Ви охарактеризуєте роль персонажів роману для розуміння особистості головної героїні Осіки, пані Ірино?

 Модераторка:

 Осіка піднімає та намагається знайти відповіді на ключові питання сенсу та мети людського існування. Вона звертається в романі до питань життя та смерті, добра і зла, свободи і неволі, любові і ненависті, права вибору особистості та фатуму, кризових взаємовідносин людини і природи.

 Ось на підтвердження таких думок цитати з роману:

Професор Дейв Старрок, коханий Осіки, про любов до себе: «Любов до себе. Найвище вчення у Всесвіті… Любов до себе має бути сильнішою за смерть. Людина, яка любить себе до смерті й далі, не паскудитиме океани і атмосферу, бо для неї це все одно, що спати у засраній постелі й їсти з засраного столу. Людина, яка любить себе без меж, не лише не здатна розжертися до двох центнерів, але й поводитиметься як культурний споживач на всіх інших рівнях». (С.189).

Осіка мовить до слухачів лекцій із саморозвитку, які вона проводила: «Якщо ви винесете звідси бодай одну річ, то хай це буде наступне: брак любові до себе – корінь усіх кошмарів і катастроф. Глибока, свідома любов до себе – ключ до всіх дверей!» (С.198).

Ось як Осіка роздумує в лікарні в Україні: «Головне – полюбити себе. Як зумієш… Треба неодмінно розганяти свою любов в усіх напрямах, розганяти до швидкості світла, поки час не зупиниться, поки не розірве від перевантажень». (С.210).

 –    Яка роль в романі, на Вашу думку, пані Ірино, відводиться поняттю і почуттю ЛЮБОВІ?

 Модераторка:

На мою думку, головна ідея твору – пізнання багатовимірності свого «Я», власної індивідуальності через пізнання навколишнього світу.

У книзі простежуються екзистенційні мотиви. Екзистенцію можна означити так: «я можу пізнати себе в межових ситуаціях, ситуаціях кризи».

 І тут постає питання: пізнання себе в кризових ситуаціях може призвести до самопізнання, а відповідно до виходу головної героїні Осіки на новий якісний позитивний рівень, або до поглиблення внутрішньої кризи її як особистості? У книжці постає багато питань, на які і головна героїня, і уважний читач шукають відповіді.

Оскільки головна героїня пізнає себе через світ, можна назвати книгу «Осіка» «Я – роман» або «Я – реальність».

– Пані Ірино, як Ви ставитеся до такої класифікації твору «Осіка» Ольги Фролової (Гринишин), як «Я – роман» або «Я – реальність»?

–       На Вашу думку, пані Ірино, яку мету ставила авторка, пишучи цей твір? Як вона досягає поставленої мети?

 Модераторка:

§  Шановні учасники презентації, пропоную долучитися до розмови про роман «Осіка» Ольги Фролової (Гринишин)...

 

§  Пропоную запитати про те, що вас цікавить щодо роману «Осіка» у культурної менеджерки, продюсерки книжки пані Ірини Вікирчак…  (Учасники презентації запитують).

 

Модераторка:

Роман «Осіка» нашої талановитої краянки Ольги Фролової (Гринишин) вартий уваги і зацікавленого прочитання. Адже це – книжка-новинка сучасної української літератури молодої авторки, яка небайдужа до людської особистості, до питань саморозвитку і самовдосконалення,  пошуків свого «Я».

На превеликий жаль, Олі Фролової (Гринишин) немає з нами. Але вона завжди буде в наших серцях – в серцях тих, хто знав її, цінував таланти, поважав і любив, – її рідних, друзів, однокласників, педагогів, усіх земляків. Оля буде у наших спогадах і молитвах.

Світла і вічна пам'ять… Царство Небесне Олі, де немає ні болю, ні смутку-печалі, а життя вічне!..

 Батьки хочуть звернутися до присутніх. Будь ласка, вам слово.

(В пам'ять про Олю ці книжки – спогад для вас, учасники презентації).

Дякую всім за участь у презентації роману «Осіка» Ольги Фролової (Гринишин).