Конференція пам’яті, присвячена 85-річчю від дня народження С.М.Шабатури

 

«Гортаючи сторінки життя…» – під такою назвою 3 листопада цього року в читальній залі Заліщицької МЦПБ відбулася конференція пам’яті, присвячена 85-річчю від дня народження Стефанії Шабатури – української мисткині-килимарки, багаторічної політичної арештантки радянських часів, членкині Української Гельсінської групи.

 Людей захоплюють легенди. Бо легенда (як і міф, міт) переносить нас у глибину непам’ятних віків, розповідає про неймовірні ситуації, вчинки, долі – і важко встановити, чи це правда, чи вигадка. Але є живі легенди, і так само незвичайні, бо постають на основі реальних подій, реальних людей, які дивують, вражають, захоплюють.

Така особистіть-легенда, наша землячка Стефанія Михайлівна Шабатура, яка  народилася 5 листопада 1938 року в селі Іване-Золоте у сім’ї Ганни та Михайла Шабатур – людей працелюбних і талановитих.

Про батьків Стефанії – матір, народну художницю Ганну Шабатуру і її тата, нащадка козацького роду Михайла Шабатуру – виступила бібліограф Оксана Дяків.

 Тож Стефанія Шабатура була надзвичайно обдарована мистецьким хистом, вона закінчила Львівське художнє училище у 1961 р. та Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва у 1967 р. Працювала художницею в текстильній промисловості. Проєктувала і ткала гобелени й брала участь у численних виставках, зокрема в Республіканській виставці-ярмарку 1971 в Києві. Про її творчість написано в 6 томі «Історії мистецтва України».

Стефанія стала членкинею Спілки художників України. Брала активну участь у діяльності Клубу творчої молоді (КТМ) «Пролісок» у Львові: концерти, літературні вечори, організація вертепів, святкування Івана Купала тощо.

З другої половини 1960-х років почалися заборони, і це змусило проводити  святкування підпільно, тому від студентів ініціатива перейшла до трохи старших представників творчої молоді. У Львові такими центрами тяжіння стало середовище дружини В'ячеслава Чорновола Олени Антонів і керівника хору «Черемош» Богдана Антківа.

Створений Стефанією Шабатурою монументальний килим «Кассандра» (за твором Лесі Українки) відіграв важливу роль у її житті, бо виразно промовляв: «Прокинься, Україно!..». КДБ звернуло на неї увагу, коли – разом з Калинцями, Іваном Дзюбою, Ліною Костенко, Надією Світличною – пішла на відкритий суд над В.Чорноволом (15 листопада 1967 року). Тоді була занесена в «списки».

Вже 12 січня 1972 року була заарештована (тоді ж, коли й Чорновіл – вдруге), і її потужна творча енергія довге десятиліття могла виявлятися лише у рисунках і вишиваних мініатюрах на клаптиках тканини, знайдених в табірній зоні суворого режиму в Курганській області та Мордовської АССР.

Під час конференції до слова були запрошені гості події, зокрема регіональний координатор мандрівного фестивалю документального кіно про права людини «Docudays.ua», історик, Володимир Ханас; громадсько-політичний діяч, учасник національно-визвольних змагань, літератор, правозахисник, засновник і лідер «Росохацької групи» Володимир Мармус.

Стефанія гостро відчувала неправду й ціле життя боролася з нею, причому з відкритим заборолом.

Ось фрагмент її розмови зі слідчим:

«Оце, власне, йому я казала, що настануть інші часи.

Він казав: “Посперечаємося, що такого не буде”.

Я там не раз говорила, що в моїй справі криміналу немає, бо я нікому шкоду не зробила, ні одній людині, ні державі. А Ви чините гріх щодо мене і злочин – і до моєї мами, і до мене, і до держави, бо людина, яка щось уміє, щось робить, хто б то не був, то вона приносить користь державі. А от у ваших діях є кримінал.

Я кажу: “Настане час, коли все стане на місце і правда переможе”.

Стефанія постійно брала участь у протестних акціях політв’язнів і стала членом Української Гельсінської Групи. Віддала боротьбі кращі роки й офірувала велику частину свого мистецького таланту, адже КДБ знищило 70 її екслібрисів і понад 150 рисунків.

Стефанія Шабатура своєю творчістю вихо­дила за рамки традиційного соціалістичного реалізму і розвивала мистецькі образи, які близькі українській ідентичності та водночас спів­звучні світовим культурним традиціям другої половини XX століття. Її мужність, прин­циповість, непохитна позиція щодо національного духовно­го розвитку і протистояння тоталітарному режиму пе­ріоду застою допомогла вижити у складні часи ув’яз­нення.

Письменник, політик, громадський діяч, член Української Гельсінкської групи Микола Горбаль розповів про політичну ситуацію того часу, утиски та репресії, яких зазнали шістдесятники і Стефанія Шабатура.

Після повернення у Львів Стефанію Шабатуру довго не прописували й перешкоджали з роботою, щоби підвести під чергове ув’язнення за порушення паспортного режиму.

Та мисткиня знайшла творчі сили, продовжила роботу над художніми зразками в текстильному комбінаті, часом допомагала Ірині Винницькій, Лесі Крип'якевич, Наталі Паук, Лесі Приведі в Художньому фонді з великими килимовими роботами, а пречудові батикові обруси, серветки її роботи й за її проєктами сьогодні прикрашають святкові інтер’єри львівських родин.

У кінці 1980-х рр. Стефанія Шабатура була активісткою Львівських організацій «Меморіалу» та Народного Руху України, брала участь у боротьбі за відродження репресованої УГКЦ.

Протягом 1990—1995 рр. була депутатом І демократичного скликання Львівської міської ради. Саме рада цього скликання 3 квітня 1990 року ухвалила рішення здійняти синьо-жовтий прапор на будівлі міської Ратуші. Прапор урочисто підняли депутати Стефанія Шабатура, Зеновій Саляк та Євген Шморгун.

З 1991 року Стефанія Шабатура стала головою Марійського товариства «Милосердя».

Померла 17 грудня 2014 року в 76-річному віці у Львові. Була похована 19 грудня на  Личаківському цвинтарі.

Увазі учасників конференції був запропонований фільм «Українські дисиденти. Вони розвалили імперію зла. Стефанія Шабутура».

Спогадами про шкільні роки С.М.Шабатури поділилася заліщанка, однокласниця, членкиня «Союзу Українок» Савіна Коверчук.

Також виступила Ольга Тракало, в минулому директорка ЦБС, Заслужений працівник культури. 

Для кожного з нас важливо пам’ятати про наших видатних земляків, зокрема про талановиту майстриню-килимарку, громадську і політичну  діячку Стефанію Шабатуру, і залучати до вивчення її життя і творчості дітей та молодь. (Відбулася презентація виставки творчих робіт учнів Заліщицької художньої школи естетичного виховання, директорка школи Іванна Андрійчук).

Огляд друкованих видань про С.М. Шабатуру та дисидентський рух 60-х років ХХ ст. «Нескорений дух творчості» провела  методист Марія Рудик.

Про заходи, що відбувалися в Заліщицькій громаді з вшанування пам’яті видатної мисткині і громадської діячки С.М.Шабатури, розповів перший заступник голови Заліщицької міської ради Роман Краснюк.

Ведучими конференції були провідний бібліотекар Лілія Вонс та  бібліограф Оксана Дяків.

На завершення події всі учасники виконали Державний Гімн України.